Мій сайт

У багатьох творчих діячів є діти. Це чудово, це похвально. І дуже часто ці діячі прагнуть, щоб їх майбутнє покоління перейняло їх стезю. Не виняток у цій справі і Філіс Каст, яка вирішила написати серію, спільно з дочкою. Іноді такі тандеми мають оглушливий успіх, а іноді це призводить до повного провалу. У даному ж випадку союз вийшов дуже навіть специфічним. Перш за все, почну з того, що з творчістю Філіс Каст я не була знайома раніше, хоча і познайомилася до прочитання з біографією автора. «Богиня помилково» є першою книгою циклу і як кажуть, вона автобіографічна. Не думаю, що кентаври і перетворення це реальний факт, але от почуття, емоції і відображення деяких персонажів цілком могли існувати в реальному житті. І якщо більшість героїв дійсно взяті з реального життя, то автору неймовірно пощастило, що у неї така сім'я і такий люблячий чоловік.

Люблю я незвичайні історії, які здатні захопити. Я сторонюся книг про вампірів, але от до всіх інших втіленням я готова. Тут якраз знайшлося все, чого я тільки хотіла, і хороший сюжет, і гумор, і детальність в матеріалі. Я сама дуже люблю міфи, легенди, кельтські оповіді, мені це дуже близько, тому непорозуміння не виникло. Але навіть якби я все це не вивчала і не знала, Каст все докладно розписала. Читачеві залишається лише включити свою логіку і фантазію, щоб відтворити картину. Світ Партолон, досить різноманітний і специфічний, і книга відразу ж відводить до безпосередніх дій. Хоча, перша частина в цілому-то могла бути написана лише для вступу, але автор попрацювала на славу. Це твір швидше прикордонної спрямованості, тобто не ставитися цілком і повністю до жанру любовного роману, або ж до фентезі, але ідеально для відпочинку. Для любителів хліба і видовищ тут достатньо ідей.

Ну, от хоча б боротьба з темними силами або ж істоти начебто кентаврів. Але найбільш чарівне, це, звичайно ж, коні. Відчувається, що автор до них нерівно дихає і чим більше автор почуттів відчуває, тим приємніше читачеві. Ну як можна не полюбити цих милих і чуйних тварин, це ж так красиво, так граціозно. Та й книга сама по собі захоплює, навіть не батальними сценами, яких велич, і не калюжами крові. Вона вражає своєю добротою. Зізнатися чесно, я очікувала побачити примхливу, істеричну героїню із замашками фіфи. Замість цього добра, чуйна жінка, з гарним почуттям гумору і в деякому плані без комплексів. Зазвичай, такі твори розраховані лише на те, щоб розважити, а не давати якісь знання або вчити чогось хорошого. А тут на перше місце виходить вміння і бажання прощати. Єдине, що викликало у мене здивування, це деякі особливості героїні.

Не знаю чому, але у мене в голові крутиться одна думка, що якраз постільні сцени і дивна поведінка головної героїні, це заслуга все ж дочки, а не Філіс. Можливо, я помиляюся, але є різниця між частинами тексту. Дивина ця проявляється в тому, що героїня дуже часто турбуватися про те, як би скоріше сходити до вбиральні. Загалом-то, це цілком нормальне бажання, до тієї пори, поки про це не згадується на кожній сторінці. Що наводить на певні думки. І мимоволі хочеться попросити учасника прибрати руку з кнопки Enter, а то це стає більш ніж забавним. Як втім, і постійне бажання героїні випити і закусити. Але, як сказала сама авторка, що не можна весь час про серйозне, потрібно урізноманітнити життя. Однозначно «Богиня помилково» сприяє даним фактом. Однак це не світ, в якому я б хотіла оселитися, та й будь-хто інший, напевно, теж. Скоріше це цікаве місце, на яке було б цікаво поглянути, існуй воно насправді. І сам по собі сюжет зовсім не поганий, сцени битв чимось нагадують битву з «Хоббітов» (маю на увазі фільм), тому що кров і кишки у різні сторони, та й Клан-Фінтан, дуже хороший воїн. Якраз такі персонажі і запам'ятовуються. Дійсно гідний персонаж, який може бути добрим і чуйним і при цьому спокійно відрубувати голови ворогам. Зрозуміло, що за законом жанру, він повинен бути красенем, ну і викликати певне бажання. Деталізація захоплює дух, рідко таке зустрінеш у подібного роду книгах, звичайно всі скупо, тут же все барвисто і жваво. Швидше за все, тут вся справа саме в захопленні Філіс міфами та історією, звідси і дивовижне оточення.

Лякаючого тут мало, швидше більшість сцен викликає блювотний рефлекс. Хворі віспою, або розтерзані тіла, насильство над дівчатами і народження різних виродків, які вбивають породіллю - навряд чи це можна злічити чимось м'яким. Все це перетворює банальну історію в хороше таке видовище. Звичайно ж, воно не для слабкодухих, тому книгу я б не стала давати підліткам молодше 16 років, нехай навіть вони і дуже сильно люблять подібні пригоди. Одна справа, наприклад, боротьба Гаррі Поттера і Волан-де-Морта, а зовсім інша, коли йде детальний опис сцен насильства з кров'ю і побиттям. І хоча в таких історіях фінал, в общем-то, передбачуваний, але це підсумок лише першої частини циклу, який залишає досить багато їжі для подальшого дослідження. Хоч я не люблю жорсткість такого плану, тим не менш, книга мене вразила, хоча спочатку я сумнівалася, чи побачу я там щось крім постільних сцен. Як книга для відпочинку, дуже навіть непогано, хоча тут симбіоз різних жанрів.